Хороший урок не завжди той, на якому вдалося виконати все заплановане. І сильний навчальний матеріал — не обов’язково той, де найбільше вправ.
Іноді все починається з іншого: учень раптом ставить запитання, якого не було в плані. Не погоджується. Помічає щось на фотографії. Згадує власну історію. Хоче дізнатися, що сталося далі.
Саме з таких моментів добре видно, навіщо англійська взагалі приходить у клас: не тільки щоб вивчити ще одну граматичну конструкцію, а щоб нею можна було досліджувати, запитувати, пояснювати, сперечатися й говорити про світ навколо.
Для National Geographic Learning цей погляд давно став частиною власної філософії — Bringing the World to the Classroom and the Classroom to Life.
А тепер у видавництва National Geographic Learning в Україні нове обличчя. Знайомтеся з Ганною Гричаник, новою методисткою National Geographic Learning. За її професійним шляхом — робота з різними учнями, значний досвід викладання підліткам і тренерства для вчителів з питань надолуження освітніх втрат та освітньої інклюзії.
Ми поговорили з Ганною про те, що вона бачить у класі, в учнях і на сторінках підручника, що легко пропустити з першого погляду.
— Який учень або клас колись змусив тебе переглянути власне уявлення про те, що означає «добре викладати»? Що саме тоді змінилося для тебе?
Мене найбільше змінив не якийсь один складний учень, а дуже просте відкриття: урок може пройти ідеально — і при цьому бути невдалим.
Усі виконали вправи. Я все пояснила. Ми вклалися в час. Помилок небагато. Але якщо учні весь урок тільки чекали моїх інструкцій і правильних відповідей, я вже не можу назвати це хорошим навчанням.
Зараз для мене набагато важливіше побачити момент, коли учень починає діяти сам: ставить питання, пробує сформулювати думку, не погоджується, шукає спосіб пояснити те, для чого йому не вистачає готової фрази.
— Що ти тепер помічаєш в учневі раніше, ніж його рівень, оцінку чи кількість помилок?
Я помічаю, наскільки учень дозволяє собі пробувати.
Можна мати хороший рівень англійської й говорити тільки тоді, коли точно знаєш правильну відповідь. А можна з набагато меншим запасом мови намагатися пояснити складну думку, шукати слова, перепитувати, виправляти себе.
Другий випадок для мене дуже цінний. Бо саме в цьому «я ще не зовсім умію, але спробую» часто починається реальний розвиток.
— У який момент урок англійської для тебе перестає бути просто уроком англійської й стає способом щось відкрити про людей, світ або самого себе?
Коли учень перестає думати насамперед про те, яку конструкцію від нього зараз чекають, і починає думати про те, що він хоче сказати.
Мені дуже подобаються моменти, коли мовного запасу навіть трохи не вистачає для думки. Учень перефразовує, запитує слово, використовує жест, намагається пояснити інакше — тому що йому вже важливе не саме завдання, а повідомлення.
Тоді англійська починає виконувати свою справжню функцію — допомагати людині взаємодіяти зі світом та іншими людьми.
— Що в видавництві National Geographic Learning виявилося дуже співзвучним тому, як ти сама дивишся на навчання?
Мабуть, найбільше — те, що реальний світ тут не просто декорація для мовної теми.
Фотографія потрібна не тільки для того, щоб назвати предмети. Історія — не тільки щоб знайти в тексті правильну відповідь. За матеріалом майже завжди є можливість піти далі: здивуватися, поставити питання, порівняти зі своїм досвідом, сформувати власну позицію.
Мені це дуже близько. Бо я теж не хочу, щоб англійська існувала окремо від того, що учневі взагалі цікаво знати, обговорювати й помічати.
Один із курсів, із яким Ганна зараз працює особливо близько та демонструє в курсі підвищення кваліфікації «Старша профільна школа», — New Close-Up для підлітків. У ньому екзаменаційна підготовка сусідить із медіацією, проєктами, блоками Live Well і Study Well, глобальними темами та матеріалами National Geographic.
— Як твій досвід роботи з підлітками змінює те, як ти читаєш підручники? Що ти бачиш у них такого, повз що легко пройти, якщо просто рухатися від вправи до вправи?
Після роботи з дуже різними учнями я автоматично дивлюся на сторінку ще й через питання: де тут може увійти в роботу один учень, а де — інший?
Хтось одразу готовий дискутувати. Комусь спочатку потрібна мовна опора. Хтось добре працює з текстом, але губиться, коли треба передати його зміст іншій людині.
У New Close-Up мені цікаво шукати саме ці точки. Не як «зробити три різні уроки», а як використати один матеріал так, щоб у ньому було місце для різного темпу й різної міри самостійності.
— Що для тебе змінюється тепер, коли ти не лише сама шукаєш рішення для своїх учнів, а можеш допомагати більшій кількості учителів побачити прогрес у власному класі й навчальних матеріалах?
Я не хочу, щоб роль методистки зводилася до людини, яка знає, на якій сторінці що знайти.
Звичайно, конкретні відповіді теж потрібні. Але мені набагато цікавіша точка, де запитання «як працювати з цим курсом?» перетворюється на розмову про навчання: що має вміти учень, що зараз заважає, яку опору можна дати, що варто змінити в самому завданні.
Якщо після такої розмови вчитель повертається в клас із конкретною ідеєю, яку хочеться перевірити, — для мене це і є хороша методична підтримка.
— З яким учительським запитом тобі найбільше хочеться почути: «Ганно, можна з вами це розібрати?» — і якою ти бачиш хорошу розмову після такого повідомлення?
Мені хочеться, щоб учитель міг написати навіть тоді, коли ще не сформулював «правильне методичне питання».
Наприклад: «Ганно, я не розумію, чому з цим класом воно не йде».
І далі вже можна розбиратися разом.
Бо хороша консультація для мене — не коли методистка продемонструвала, скільки всього знає. А коли після розмови вчитель трохи краще розуміє свій клас, бачить наступний крок і йде на урок із думкою: «Добре, ось це я спробую».
Дякуємо Ганні за цю змістовну розмову та вітаємо її у компанії «Лінгвіст».
Якщо ви вже працюєте з курсами National Geographic Learning, обираєте матеріали для нового класу або хочете розібрати конкретну навчальну ситуацію, звертайтеся по методичну консультацію.